Володимир Кірєєв

Привіт, Альоно! Намагаюся виступати якомога частіше, поки що це 4 рази на тиждень, якщо говорити про англійську. Пробував виступати і польською, але після “масованого бомбардування” зрозумів, що польську комедію краще залишити для “Жабки”! Я жартую про все, що спадає мені на думку, але зазвичай це імміграція та Польща, тому що це викликає найбільше сміху у глядачів, людям подобається слухати, як іноземці борються з тим, з чим вони боротися не зобов’язані, наприклад, з картою побиту.
Або коли я намагаюся зателефонувати в банк, щоб з’ясувати, чому у мене немає грошей на банківському рахунку… Жартую! Так чи інакше, я отримую автоматичну відповідь, що асистент доступний тільки з понеділка по суботу. Це неділя, тож я думаю: “Гаразд, Польща, винен”. Тож я дзвоню в понеділок, сподіваючись отримати якусь допомогу. І одразу ж отримую відповідь тим же робототехнічним голосом: “Привіт, це Кася, ваш віртуальний асистент, чим я можу вам допомогти?” Ого.. У мене питання, Касю, що ти в біса робила в неділю, штучний безмозкий шматок металобрухту? Ходила до віртуальної церкви чи що?

Англійською і пробую польською. Але знаєш, англійською тебе обслуговують краще!

Так, однозначно. Я закінчив мовні курси в нашому університеті, і тепер він набагато кращий, ніж був! Я живу в Польщі вже 9 місяців і мушу визнати, що за 1,5-місячний курс я вивчив незрівнянно більше, ніж за 7 місяців, як би добре я не вимовляв “Dzień dobry. Czy pan mówi po Angielsku?”, це навіть близько не наближало мене до гідного та затишного існування в цьому середовищі 🙂

Нас навчала викладач, яка справила враження людини, що ніколи не повернеться спиною до студента, якщо він буде тонути в матеріалі, або, принаймні, змусить його тонути швидше, щоб він менше страждав 😀
Замість того, щоб сидіти зігнувши спину над міріадами тестів, ми повинні були говорити про різні теми в дуже приємній, але найголовніше змістовній формі. Я насолоджувалася уроками, а головне, мені подобалося, що до класу ставляться як до команди, а не як до купки випадкових людей, які ходять туди-сюди своїми власними шляхами. Іноді ми виїжджали на пляж на Віслі, щоб посмажити барбекю, або пили домашній айран, який приносив один із студентів.

Причина, чому я займаюся стендапом, полягає в тому, що я нарешті можу поділитися своїми думками з іншими, мені не потрібно тримати все це в голові. Більше того, це найкраща спільнота, тому що ти можеш говорити з цими людьми про все, що завгодно. Ідеї для моїх жартів зазвичай приходять, коли я не можу заснути о третій годині ночі і мій мозок не може мене “відпустити”.

Я тільки почав виступати, тому теж хотів би отримати відповідь на це питання!

Я розпочав, коли мені було 16 років. Спочатку я просто ходив на шоу під назвою “Стендап в Cuba” в Білорусі, і мені це дуже подобалося. Через деякий час я вирішив виступити сам, і, о Боже, це було моторошно! Мені все життя подобається виступати на публіці, та того дня було особливо страшно. Мене трясло і я тремтів, але коли мене запросили на сцену, я розслабився і все це зникло. Це було щось неймовірне, чого я не очікував, але це було напрочуд приємно!
Коли я переїхав до Польщі, я не знав, де відбуваються такі шоу, і не брав участі в стендапі протягом 7 місяців, але потім я почув про ATM, молоду стендап-організацію, яка проводить відкриті мікрофони англійською мовою щонеділі в Bar Bazaar, тож моя подорож продовжилася.

Стендап-комедія англійською мовою здається мені ще однією сходинкою в моїй кар’єрі, тому що жарти англійською мовою мають бути універсальними, ти орієнтуєшся на світові події, розвиваєш свій інтелект і кругозір.

Першою книгою, яку я прочитав англійською мовою, була “Страх і ненависть у Лас-Вегасі”. Я прочитав її від початку до кінця і вивчив кожне слово та фразу. Я не мав змоги ні з ким говорити англійською, тому зазвичай вів розмову в голові, тож іноді кажу фрази, яких не існує, бо не було кому мене виправити 🙂

Так, безумовно. Правда в тому, що ніхто насправді не знає, що відбувається, немає об’єктивного способу стежити за подіями і робити висновки. Роль коміка в суспільстві полягає в тому, щоб спостерігати і ставити свої думки на правильну логічну колію. Однак, порівняно з новою хвилею журналістики, недостатньо висловлюватись так, як ти це бачиш, потрібно робити це весело. Повертаючись до Хантера, більшість його текстів – це цинізм, нігілізм і епатаж разом узяті. Читаючи його занадто довго, ти вже ніколи не будеш дивитися на світ так, як раніше. Так само і з комедією: коли ти починаєш жартувати, то ніколи не перестаєш думати про речі як про забаву, тому іноді твої жарти бувають досить неоднозначні, але, думаю, тільки так і народжується комедія. Межа між нігілізмом і комедією залишається тонкою, і роль коміка полягає в тому, щоб балансувати між ними.

Я хочу побудувати свій власний голос, але, виходячи з мого бекграунду, мені найбільше подобаються Даг Стенхоуп і Білл Хікс. Щодо Білла Хікса, то це про невблаганність, безтурботність, епатажність і дикість. Якщо ти сумніваєшся в моїх словах, подивись, як він розправлявся з хуліганами, кричачи їм на прощання найприголомшливіші слова, які вони коли-небудь чули в своєму житті. Крім того, він жив в епоху мого улюбленого коміка Сема Кінісона, коли робити щось божевільне на сцені вже вважалося комедією. Він здається мені коміком, який поєднує класичні комічні жарти з правильною постановкою і кульмінацією з акторською грою і криком чогось божевільного на все горло, що не дозволяє тобі відволіктися.
Моя мета – жартувати про те, що я думаю про цей світ, як це робив Стенхоуп. Але спочатку я маю зрозуміти, як правильно відпускати жарти, і тоді все це стане більш досяжним. Не можна розрядити пістолет без набоїв, де пістолет означає те, що я дійсно хочу сказати, а набої – це мої можливості зробити це веселим. Тож мені потрібно дістати ще набоїв !

Я займаюся програмуванням з 12 років. Те, що можна створити за допомогою коду, просто вражає!
Що стосується моєї спеціальності, то це буде управління проектами. Я програміст і вважаю, що найлегше вивчати програмування онлайн, в той час як менеджмент – це сфера, де не так легко практикуватись. Для програмування тобі, по суті, не потрібно нічого, крім комп’ютера та програмного забезпечення для написання коду. Менеджмент, своєю чергою, – це практика розрахунку наявних ресурсів, робота та співпраця з людьми, тому я подумав, що ЕГУ буде хорошим місцем для отримання такого практичного досвіду. Решта відповіді – у моєму резюме. Так що це добра нагода зазирнути туди 🙂

Коміки уникають теми війни на відкритих мікрофонах, тому що не вистачає часу, щоб гідно висвітлити цю тему. Я не вважаю, що жарти можуть або повинні принести якесь полегшення на тему війни. Можливо, над деякими речами весело жартувати, але це вже інша тема. Що це має привернути, так, мабуть, більше уваги, але так, як і має бути в стендапі – тут використовується гонзо-журналістика, розкриваються справжні наміри політиків, і робиться це в свій власний спосіб – весело. Про це я теж буду говорити, коли матиму більше досвіду на сцені, а поки що я просто розвиваю свій власний голос.

***

Дякую тобі, Вова, за твій час, за вміння жартувати і думати серйозно водночас, за здатність дивитися на життя з різних точок зору!

Альона Трохимчук,
ЕГУ у Варшаві